28 січня - день в історії географії

Задовго до того як дослідникам удалося безпосередньо проникнути у високі широти Південної півкулі, висловлювалася ідея існування материка в цій частині земної кулі. Уперше невідома Південна земля з'явилася на карті як плід уяви голландського географа Г. Меркатора в XVI ст. 

Відкриття "шостого материка" є яскравою та дискусійною сторінкою в історії географічних відкриттів. Різні країни по-різному визначають першовідкривача материка. Так в Англії прийнято вважати, що Антарктиду відкрив відомий мандрівник Джеймс Кук, який у 1772-1775 рр. здійснив навколосвітню подорож, перетнув Південне полярне коло, однак материка не знайшов і заявив, що його взагалі
знайти неможливо через льоди, які роблять землю недоступною.

З 5 липня 1819 року по 5 серпня 1821 року російські мореплавці під командуванням Ф. Белінгаузена та М. Лазарєва на двох вітрильних судах — «Восток» і «Мирний» — пройшли вздовж узбережжя материка, відкривши низку островів і довівши можливість плавання в антарктичних водах. Із записів М. Лазарєва 28 січня 1820 року видно, що мореплавці підходили так близько до Антарктиди, що могли бачити материковий лід, що лежить на континенті. Але безпосередньо наблизитися до нього їм не вдалося, через непрохідний лід. Однак, 28 січня 1820 рік ввійшло в історію багатьох країн, як відкриття найхолоднішого та найзагадковішого материка планети. 

 

  Мореплавці різних країн щороку продовжували відкривати все нові й нові ділянки узбережжя Антарктиди, однак на її береги до самого кінця XIX ст. ніхто не висаджувався, а дослідження охоплювали лише літній, найбільш сприятливий для плавання сезон. Тепер відважних мандрівників вабила нова мета — підкорення Південного полюса. У боротьбу за його підкорення включилися англієць Роберт Скотт, англієць Ернест Шеклтон і норвежець Руаль Амундсен.

  Першим досяг Південного полюса норвезький полярний дослідник Р. Амундсен 14 грудня 1911 р. Амундсен мав чотирьох досвідчених супутників і близько сотні їздових собак. Через 39 днів норвежці благополучно повернулися на свою берегову базу. Доля експедиції Р. Скотта склалася трагічно. П'ять чоловік на чолі зі Скоттом дісталися полюса через місяць після норвежців. На зворотному шляху на відстані 18 км від берегового табору Скотт і його супутники загинули.

  Етап систематичного вивчення природи Антарктиди розпочався після Другої світової війни. У 1957 р. у зв'язку з підготовкою і проведенням третього Міжнародного геофізичного року було розроблено єдину програму досліджень. Цього ж року було укладено договір, який проголошував свободу наукових досліджень у будь-яких районах Антарктиди і використання цього материка тільки з мирною метою. На його території працюють більш як 40 наукових станцій різних держав.

У 1994 р. Україна стала членом Міжнародного комітету антарктичних досліджень. 6 лютого 1996 р. у власність України було передано науково-дослідну станцію «Фарадей», яка раніше належала Великій Британії. Перша українська станція дістала назву «Академік Вернадський». Учені вивчають льодовиковий покрив, геологічну будову материка, клімат, органічний світ, ведуть спостереження за змінами озонового шару планети.

http://subject.com.ua/geographic/choose/77.html