Стоунхендж – гігантська кам’яна загадка посеред Європи.
Сьогодні ми знаємо дуже небагато про його виникнення, історії та призначення,
але навіть цієї інформації вистачає, щоб зрозуміти: звичайні люди ніяк не могли
розрахувати і побудувати таку громадину …
Стоунхендж … Кілька каменів, курганів, ровів, ям і валів, але
про нього не перестають говорити і історики, і езотерики, ділячись своїми
припущеннями і відчуттями. Причому ці почуття і думки не можна порівняти з
буденними і примітивними. Воістину, про Стоунхендж було чимало сказано, проте
ще багато чого слід з’ясувати, щоб розгадати загадку цієї воістину дивної
споруди.
Стоунхендж – це кам’яна мегалітична споруда в 130 км на
північний захід від Лондона. По колу вздовж зовнішнього валу розташовані 56
маленьких похоронних “лунок Обрі”, названих так на честь Джона Обрі, який
першим описав їх в XVII столітті. На північний схід від входу в кільце стояв
величезний, семиметровий П’ятковий камінь. При будівництві Стоунхенджа II була
прокладена земляна алея між П’ятковим каменем і входом. Були зведені два кільця
з 80 величезних кам’яних брил блакитного кольору, які, ймовірно, доставлялися
за 320 км з Південного Уельсу. На заключному етапі будівництва була проведена
перестановка мегалітів. Блакитні камені замінили кільцевою колонадою з 30
трилітів, кожен з яких складався з двох вертикальних каменів і спиралася на них
горизонтальну плиту. Усередині кільця колись знаходилося ще 5 окремо
розташованих трилітів, що утворюють підкову.
Згідно з переказами до зведення мегаліта доклав руку сам Мерлін,
який приніс камені з південно-західного Уельсу, що славиться скупченням
священних джерел.
Походження величезного каменя П’яткового пов’язане вже з іншою
легендою. Кажуть, одного разу диявол побачив серед каменів ченця, що ховається.
Перш ніж нещасний встиг сховатися, диявол запустив в нього величезним валуном,
який придавив йому п’яту.
Проте вчені дотримуються іншої думки. Так, в епоху Відродження
архітектор І. Джонс припустив, що Стоунхендж побудували стародавні римляни.
Середньовічні наукові уми вважали, що спорудження – справа рук швейцарців або
германців.
У XIX столітті вирішили,
що тут знаходилося місце сили друїдів, завдяки якому вони могли робити серйозні
ритуали, об’єднавши свої громадські сили з силами природи – вважалося, що мегаліт
розташований на перетині енергетичних ліній.
Англійський
письменник та історик Том Брукс в результаті своїх багаторічних досліджень
дійшов висновку, що Стоунхендж входив до складу гігантської навігаційної
системи, що складається з рівнобедрених трикутників, вершина кожного з яких
вказувала на наступний пункт.
У наш час деякі історики висувають теорію, що говорить, що
Стоунхендж – гробниця Боадіцеї, якоїсь язичницької королеви. У будь-якому
випадку всі сходяться на наявність якогось глибинного сенсу, яким древні зодчі
наділяли свою працю. Адже все-таки, очевидно, не даремно в XVIII столітті від
мегаліта аборигени відколювали шматочки і носили з собою як амулети.
В цілому Стоунхендж є спорудою з 82 п’ятитонних мегалітів, 30
кам’яних блоків, вагою по 25 тонн і 5 величезних так званих трилітів, каменів,
вага яких досягає 50 тонн. Складені кам’яні блоки утворюють арки, які служили
колись бездоганним покажчиком сторін світла.
До недавнього часу вчені припускали, що цей монумент споруджений
в другому тисячолітті до нашої ери жили на Британських островах племенами для
спостереження за Сонцем і Місяцем. Але останні дані сучасної науки примушують
переглянути багато висновків дослідників. Зараз археологи зійшлися на думці, що
цей архітектурний пам’ятник зведений в три етапи між 2300 і 1900 рр.. до н.е. А
недавні дослідження цієї території показали, що люди жили тут ще в 7200 році до
н.е., задовго до створення Стоунхенджа (до цього вважалося, що раніше 3600 тут
нікого не було).
Ще в 20-х роках минулого століття відомий геолог X. Томас
встановив. що камені для зведення комплексу доставлялися з каменоломень. які
знаходилися більше ніж за 300 кілометрів від місця будівництва! Не потрібно
говорити, що транспортування гігантських кам’яних блоків вимагала неймовірних
зусиль.
Наприкінці 1994 року професор Уельського університету Девід
Боуен за допомогою новітнього методу визначив вік Стоунхенджа. Виявилося, що
він складає 140 000 років. Навіщо ж стародавнім людям знадобилося докладати
величезні зусилля на вирубку, складне транспортування, обробку міцних глиб і їх
неймовірну по точності установку в строгому порядку? Відповіді на це питання
поки немає …
Відомий астроном Фред Хойл. вивчивши всі геометричні особливості
Стоунхенджа, визначив, що творці цієї споруди знали точний орбітальний період
Місяця і тривалість сонячного року. За висновками інших дослідників, лунки, які
знаходяться всередині кола, утвореного кам’яними блоками, в точності позначають
траєкторію Полюса світу 12-30 тисяч років тому!
У 1998 році вчені-астрономи відтворили за допомогою комп’ютера
первинний вигляд Стоунхенджа і провели різні дослідження Їхні висновки
з’явилися для багатьох шокуючими. Виявляється, цей стародавній моноліт є не
тільки сонячним і місячним календарем, як передбачалося раніше, але і являє
собою точну модель сонячної системи в поперечному розрізі. Відповідно до цієї
моделі, сонячна система складається не з дев’яти, а з дванадцяти планет, дві з
яких знаходяться за орбітою Плутона, а ще одна – між орбітою Марса і Юпітера,
де зараз розташовується пояс астероїдів. В принципі, ця модель підтверджує припущення
сучасної астрономічної науки і повністю узгоджується з уявленнями багатьох
стародавніх народів, які також вважали, що число планет в нашій сонячній
системі дорівнює дванадцяти.
Особливістю всіх стародавніх мегалітів, є їх надзвичайно висока
сейсмостійкість. Дослідження показали, що при їх будівництві використовувалися
спеціальні платформи, які пом’якшують або повністю гасять підземні поштовхи. На
таких платформах споруджено більшість всіх стародавніх споруд. Крім цього, такі
фундаменти практично не дають “усадки грунту”, яка неминуче відбувається при
сучасному будівництві.
Ученим поки не відомо, хто і для чого спорудив за часів
кам’яного століття цю грандіозну астрономічну обсерваторію. З цього приводу
досі киплять дискусії та суперечки, які навряд чи вщухнуть найближчим часом –
надто вже колоритна й загадкова споруда є предметом цих дебатів.
Безсумнівно одне, ким би не були стародавні будівельники, вони
володіли просто колосальними знаннями в астрономії, математиці, геології та
архітектурі! І якщо врахувати, що грандіозні монументи і споруди в доісторичні
часи споруджувалися практично по всьому світу, то можна зробити висновок, що
ми, сучасні люди, практично нічого не знаємо про власну історію …
Більшість дослідників, розглядаючи Стоунхендж, приводять його як
доказ блискучих астрономічних знань древніх британців. Не виключено, що для
стародавніх мешканців Британії та півночі Франції мегалітичні споруди типу
Стоунхенджа були як астрономічними, так і ритуальними спорудами. У них
одночасно з вивченням планет, зірок, сходів і заходів Сонця, виробляли
поховання померлих, про що говорять численні могильники та інші обрядові місця.
До речі, стародавні британці називали Стоунхендж “танцем
Велетнів”. В інших джерелах дається трохи іншу назву – “Хоровод Велетнів”. При
першому ж погляді на це гігантська споруда їх логіка стає абсолютно зрозуміла.
Немає коментарів:
Дописати коментар