20 вересня - день в історії географії

20 вересня 1519 року — почалося перше навколосвітнє плавання під керівництвом Ф. Магеллана.

У 1505-1511 роках Магеллан брав участь у португальських завоюванннях Індії, на півострові Малакка, островах Суматра, Ява, Молуккських, у Мозамбіку. Не дістаючи підвищення у чинах, Магеллан вирішив перейти на службу в Іспанію в 1517 році. 

 Як і Колумб, вірячи, що земля - куля, Магеллан запропонував іспанському королю Карлосу свій проект відносно віднайдення західного шляху до Азії („до островів прянощів”) і уклав вигідний для себе договір. 

Для плавання Магеллана було споряджено пять невеликих кораблів: „Трінідад”, „Сан-Антоніо”, „Сантьяго”, „Консепсіон” та „Вікторію”. Весь екіпаж складався з 293 осіб. Серед них був і Антоніо Пігафетта, який став літописцем експедиції. 

20 вересня 1519 року кораблі вийшли з гирла Гвадалквівіру. 
  У листопаді ескадра підійшла до Південної Америки й

рушила вздовж узбережжя на південь. У квітні 1520 року кораблі зазимували в бухті Сан-Хуліан під 49? пд.ш. 

Побоюючись зимувати біля невідомої землі, капітани трьох суден („Вікторія”, Консепсіон”, „Сан-Антоніо”) зняли проти Магеллана бунт, який він жорстоко придушив. Капітанів „Вікторії” і „Консепсіон” він наказав убити, а капітана „Сан-Антоніо” і бунівного священика висадив на пустельний берег на вірну загибель. Незабаром сталось нове лихо: корабель „Сантьяго”, якого було вислано на розвідку, розбився об скелі. Його екіпаж розмістився на решта суднах, що залишились. 

24 серпня зимівка закінчилась. Флотилія вийшла з бухти Сан-Хуліан і вирушила далі вздовж узбережжя. 21 жовтня 1520 року моряки побачили довгоочікувану протоку, яку пізніше названо імям Магеллана. Понад місяць ескадра блукала в цій протоці та її численних розгалуженнях. Коли кораблі обходили південну кінцевість Америки, кожної ночі моряки бачили на півдні багаття на островах. Магеллан назвав цей архіпелаг островів Вогняною Землею. Тим часом, новий капітан корабля „Сан-Антоніо”, скориставшись з нагоди, дезертирував і повів корабель назад, до Іспанії. Там він звів наклеп на Магеллана, звинувативши останнього у зраді уряду. 

28 листопада 1520 року кораблі Магеллана, нарешті, обійшовши з півдня Америку, вийшли в невідомий океан - частину його раніше Бальбоа назвав „Південним морем”. Майже чотири місяці кораблі Магеллана йшли по океану на захід. Плавання було дуже важким. Запаси харчів закінчувались. Майже весь екіпаж хворів на цингу. Багато моряків померло. За весь час плавання з кораблів бачили тільки два безлюдних острови. 

  Нарешті, у березні 1521 року з’явились три острови (з групи Маріанських островів), які Магеллан назвав Злодійськими, бо місцеві жителі, приїхавши на своїх човнах до кораблів, вкрали в мореплавців багато речей і навіть одного човна. 
  Експедиція вирушила далі і незабаром підійшла до Філіппінських островів. Налякавши правителя острова Себу могутністю своєї зброї, Магеллан примусив його підкоритись іспанському королю. Потім Магеллан втрутився у війну між острів’янами і загинув біля острова Мактан. 

Після його загибелі командиром експедиції було обрано Барбозу. Перед відплиттям кораблів правитель острова Себу, запросивши частину екіпажу на прощальний бенкет, підступно напав на гостей і вбив 27 чоловік; серед загиблих були Барбоза та астроном експедиції Сан-Мартін. 

У складі експедиції залишилось менш як 120 осіб. Їх не вистачало для обслуговування трьох кораблів, і тому вирішили один корабель спалити. Вибір випав на „Консепсіон”. Новим начальником експедиції став Карвальо, але згодом його усунули і адміралом став Еспіноса. 

Чотири місяці кораблі блукали між островами Малайського архіпелагу, розшукуючи казкові „острови прянощів”. Нарешті мореплавці підійшли до острова Тідор в групі Молуккських островів. Закупивши багато гвоздики, мускатного горіха та інших прянощів, команда вирішила, що корабель „Трінідад” повернеться до Іспанії через Тихий океан, а „Вікторія” піде далі на захід через Індійський океан, в обхід Африки. 

Це рішення моряків було викликане, мабуть, побоюванням потрапити в полон до португальців, які захопили береги Індії й частину островів. 

Корабель „Трінідад”, не зустрівши попутних вітрів, які дмуть на схід, у напрямку Америки, півроку блукав по Тихому океану і мусив повернутись до Молуоккських островів, де португальці захопили весь екіпаж. Майже всі його члени загинули в португальському полоні в Індії. 
  З усієї експедиції Магеллана до Іспанії добралось з великими втратами лише одне судно „Вікторія”. 

Капітан корабля іспанець Ель-Кано вів корабель вдалині від берегів, у південній частині Індійського океану, щоб уникнути зустрічі з португальським флотом. На кораблі було 47 членів екіпажу і 13 малайців, захоплених у полон на різних островах Індонезії. У травні 1522 року, коли „Вікторія” підійшла до мису Доброї Надії і обійшла його, в живих залишилось тільки 30 іспанців. 
  Коли закінчилися запаси прісної води, Ель-Кано мусив підійти до островів Зеленого Мису, де португальці захопили в полон ще 13 членів екіпажу „Вікторія”. 

6 вересня 1522 року „Вікторія” повернулась в Європу і ввійшла в гирло Гвадалквівіру, маючи на борту 17 іспанців, які залишилися з команди 293 чоловік. Капітана Ель-Кано було нагороджено гербом, що зображав земну кулю. На гербі було написано: “Ти перший, хто обїхав навколо мене”. Про Магеллана майже ніхто не згадав. 

Так закінчилось безприкладне на той час трирічне кругосвітнє плавання. Для науки ж ця подорож мала дуже велике значення. Було доведено, що материк „Новий світ” (Південна Америка) на півдні справді „виклинюється”. Відкриту протоку, яка відокремлює від Південної Америки великий острів - Вогняну Землю, названо ім’ям Магеллана. 

Це було перше плавання європейців по Тихому океані й по-суті - відкриття із сходу найбільшого на Землі океану. Магеллан назвав його Тихим океаном. 

 Уперше, обійшовши навколо земної кулі, експедиція довела своїм плаванням, що Земля справді має форму кулі. 
  Перші кругосвітні мореплавці привезли в Іспанію на одному кораблі стільки прянощів, що продаж їх цілком виправдав усі витрати на спорядження цієї героїчної експедиції.

Джерело