У 1778-му англійський мореплавець Джеймс Кук став першим європейцем, що побачив сучасні Гавайські острови.
Британський
мореплавець Джеймс Кук був першою білою людиною, яка потрапила на Гавайський
архіпелаг. Названі Куком
Сендвічевими островами на честь Джона Монтегю, 4-го графа Сендвіча, одного з
лордів Адміралтейства (ця назва не прижилася).
Капітана і його бувалу команду вразили дві речі: перше, краса і
доступність острів'янок; друге, неймовірна кількість спортивних ігор (інколи не
дуже безпечних), якими займалися остров'яни.
І все ж
найбільш незвичним видовищем, яке довелось побачити Кукові, було так зване
«хее-налу» — мистецтво ковзання на дошках по хвилях. Яке й отримало
назву "серфінг" від англ. surf — прибій. Ковзанням
на дошках займався не лише простолюдини, а навіть вожді. З огляду на це остров'яни
користувалися двома типами дощок: алача і оло.
Алача
виготовлялася з хлібного дерева, або менш міцного коа. У
довжину така дошка не перевищувала 3 м, а її вага сягала 10 кг. Такий
«транспорт» призначався для підданих. Сучасні серфи мають
найбільшу схожість саме із алача. А ось другий вид історичного серфу —
оло, був привілеєм знаті. Параметри такої дошки дещо нагадують човна. Довжина
приладу 6 м і більше. А вага — цілих 100 кг. Здавалося б, таку
«махину» важко навіть зрушити з місця, не кажучи вже про спортивні вправи.
Проте, корінні жителі Гаваїв на таких «агрегатах» могли осідлати хвилю заввишки
7-8 м. Мало того, вони могли розвинути швидкість до 45-50 км/год. Цікавий
сам процес виготовлення дощок, адже його полінезійці вважали священним обрядом.
Дерева у корінних полінезійців вважалися улюбленими дітьми бога лісу —
Кане. Дереву, що йшло під вирубку, приносили жертву — рибу. Після того, як
майстер робив дошку, йшов обряд «освячення». Тільки після цього виготовлену
алача або оло використовували за призначенням.
Варте
уваги також відношення полінезійців до дошки для ковзання по хвилях. Дошка була
не простим «спортивним снарядом», після катання її добре висушували і,
загорнувши в матерію, дбайливо зберігали до наступного використання. Можливо,
справа у тому, що виготовлення хорошої дошки супроводжувалося великими
складностями, адже тодішні жителі Гаваїв ще не мали досконалої техніки для
обробки дерева. Що ж до змагань, то їхні правила були надзвичайно простими. За
знаком судді два спортсмени кидалися у воду, аби на гребені хвилі першими
досягнути фінішу. Якщо суперники фінішували одночасно, або обох змивало хвилею,
переможця не оголошували.
Джеймс Кук загинув на Гавайських островах у сутичці з місцевими жителями під час третьої експедиції 1779 року.
Немає коментарів:
Дописати коментар