8 серпня 1786 року жителі Шамоні 29-річний Мішель Паккар і 24-річний Жак Бальма першими підкорили найвищу вершину Європи гору Монблан на льодовику Мер-де-Глас висотою 4810 м, тим самим відкривши епоху альпінізму.
В
перше містечко Шамоні, що належало герцогству Савойя, стало широко відоме у Європі у 1744 році, коли вийшла друком книга «Звіт англійського джентльмена про поїздку до льодовиків або Крижані Альпи Савойї» англійців Вільяма Віндхема і Річарда Покока, про їхню подорож, здійснену три роки перед тим до гігантського льодовика Мер-де-Глас. До їх книги увійшли дані математика з Женеви П'єра Мартеля, який у 1742 році проводив розрахунки альпійських вершин і встановив, що найвищою горою Європи є пік льодовика Монблан, висоту котрого він оцінив рівною 4495 метрів. У 1760 році до Шамоні приїхав ще один женевський вчений Орас Бенедикт де Соссюр, який вивчав альпійські рослини з метою їх порівняльного аналізу на різних висотах. Він здійснив багато сходжень на різні вершини, проте не зміг здолати Монблан і заснував невелику грошову премію тому, хто зробить це першим. Першопроходцями стали місцевий лікар Мішель-Габріель Паккар і женевський письменник Марк Теодор Бурріт, який мав велику пристрасть до сходження і підкорив багато альпійських вершин, проте обидва їх сходження в 1783 і 1784 роках виявились невдалими.
У
1786 році 29-річний Паккар вирішив спробувати ще раз і в якості помічника та носія взяв місцевого жителя 24-річного Жака Бальма, який перебивався випадковими заробітками, пообіцявши йому в разі успіху половину премії Соссюра. Вийшовши на світанку, Паккар і Бальма
8 серпня 1786 року о 18-23 піднялись на вершину Монблана, де пробули 35 хвилин поки Паккар за допомогою барометра зробив замір висоти Монблану, яку він визначив рівною 4738 метра (і він і раніше Мартель помилились — справжня висота Монблану складає 4809 метра).
Немає коментарів:
Дописати коментар