Недискримінаційні орієнтири

 «На роботу вчителя фізики запрошуються чоловіки до 40 років...» – стикалися зі схожими випадками дискримінації? На жаль, неправомірні обмеження зустрічаються доволі часто. Проблема ще й досі лишається актуальною попри те, що минуло вже 8 років після прийняття Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Як впоратися з цією важливою проблемою сьогодення? Як підвищити рівень обізнаності людей та розуміння засад антидискримінації? Як учити дітей рівності на прикладі уроку географії? Відповіді на ці запитання дав Артем Горобець в межах інтернет-конференції «Сучасні інтернет-ресурси для організації ефективного навчання».

Ключове завдання з протидії дискримінації – проводити просвітницьку діяльність серед освітян. Адже недискримінаційну спільноту формують учительство та учнівство нової формації. Саме педагоги власним прикладом, думками та поведінкою надихають учнівство та культивують толерантну поведінку суспільства. 

Теоретичні засади та нормативно-правова база

Будь-яку діяльність слід проводити, спираючися на нормативно-правові акти. Необхідно виконувати норми, встановлені законодавством. Для цього Артем Горобець радить орієнтуватися на Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», Загальну декларацію прав людини, Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків», Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод тощо.

Дискримінація – це обмеження за певною ознакою. Лектор сформулював це коротке та зрозуміле визначення, спираючись на Статтю 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»:

Дискримінація – ситуація, за якої особа та/або група осіб (далі – певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Форми дискримінації

Обмеження за певною ознакою неприпустиме у будь-якому прояві. Однак їх слід розрізняти, аби уникнути небажаних ситуацій. Існує три ключові форми дискримінації: 

• Пряма – ситуація, за якої з особою (групою осіб) за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж із іншою особою (групою осіб) в аналогічній ситуації. 
• Непряма – ситуація, коли формально нейтральні норми, правила, критерії оцінки, практика ставлять особу (групу осіб) за їх певними ознаками в менш сприятливі умови або становище в порівнянні з іншою особою (групою осіб).
• Утиск – найбільш поширена форма дискримінації. Це небажана для особи (групи осіб) поведінка, метою або наслідком якої є приниження людської гідності за певними ознаками або створення стосовно особи (групи осіб) напруженої, ворожої, образливої чи зневажливої атмосфери.

Інколи нам здається, що в нашій школі все добре й утисків просто немає. На жаль, це не так. У закладах освіти, як і в будь-яких спільнотах, існує дискримінація та утиски, а про численні прикрі стереотипи годі й говорити. На сьогодні можливі такі форми утиску:

• словесні образи, коментарі або натяки, спрямовані на приниження гідності людини через колір шкіри, етнічну
• приналежність, стать, інвалідність, сексуальну орієнтацію тощо;
• образливі сексистські, гомофобні, антисемітські жарти, анекдоти тощо;
• публічні поширення сексистських, ксенофобних, гомофобних та інших друкованих або графічних матеріалів (постерів, листівок, брошур тощо);
• образливі жести сексистського або ксенофобного характеру;
• ігнорування, ізоляції або сегрегації через стать, етнічну належність, сексуальну орієнтацію, проактивну позицію тощо;
• акти фізичної агресії та насильства.

Прихований навчальний план

Неочевидні прояви дискримінації зазвичай підступніші за явні та завдають більшої шкоди ментальному здоров'ю суспільства. До небезпечних механізмів належить прихований навчальний план.

Прихований навчальний план – система практичних механізмів, що діють в освітній діяльності у закладах освіти, відтворюючи гендерну нерівність суспільства та передаючи панівний гендерний порядок.

Прихований навчальний план виявляється у трьох сферах: 

• в організації роботи закладу освіти, освітнього середовища тощо;
• у змісті освіти: навчальних програмах, підручниках тощо; 
• у педагогічній комунікації.

Результати дії такого плану засвоюються непомітно, але доволі міцно: через особливу структуру і стиль спілкування, відмінний для дівчаток і хлопчиків добір завдань, прикладів та ілюстрацій, через сприйняття мовленнєвих і поведінкових зразків у комунікативних ситуаціях тощо.

Як уникнути дискримінаційності в роботі та комунікації педагога

Робота над формуванням антидискримінаційних орієнтирів починається з толерантної поведінки кожної людини. Тож попри недосконалість нормативно-правового забезпечення вихід є! 

Будь-який урок може стати платформою для розвитку антидискримінаційних настроїв. Педагог може організувати дружній навчальний простір, не відриваючися від навчальної програми. Для цього впроваджуйте такі звички:

1. Адресуйте завдання і хлопцям, і дівчатам (учні та учениці, пані та панове). Застосовуйте нейтральні (діти) та узагальнені (учнівство) форми звертання.
2. Завжди вживайте коректну та гендерночутливу лексику, використовуйте фемінітиви. 
3. За слушної нагоди надавайте цікаві коментарі, що руйнують стереотипи та просувають нові гуманістичні тенденції серед учнівства тощо.
4. Уникайте будь-якого поділу на хлопців і дівчат (наприклад, на команди, що змагаються одна з одною). 
5. Не вживайте висловлювань, що надають зайвий фокус уваги на дівчатах і наче приховано згадують стереотипи щодо них. На приклад: «Дівчата (жінки) теж можуть...», «Дівчатка мене сьогодні приємно здивували...», «Будь-хто, і навіть дівчата, здатні на...» тощо.

Джерело