Більше 100 років тому назад людство не мало відповіді на це запитання, а припускали лише різні гіпотези. Доки в кінці ХІХ ст. англійський фізик Релей не відкрив закон розсіювання. Всю нашу планету вкриває повітряна оболонка - атмосфера, що складається із суміші різних газів. Сонячне проміння має білий колір, який складають сім кольорів веселки. Кожен із кольорів сонячного світла має певну
довжину. Проходячи крізь повітряну оболонку, короткохвильові та довгохвильові промені починають розсіюватися під дією газів атмосфери. Молекули газів сильніше відхиляють короткі блакитні світлові хвилі, які розсіюються у всі боки. Вдень ми бачимо небо блакитним також, через меншу товщину атмосфери, а на світанку та заході Сонця, товщина атмосфери збільшується в декілька разів, і тоді ми бачимо довгохвильову частину спектру, яка забарвлює небо в червоно-жовтий відтінок. Вночі, коли сонячне проміння не освітлює планету, ми бачимо "чорний" космос.
Простіше кажуче, ми бачимо небо блакитним тому, що біле сонячне проміння має сім кольорів, але крізь атмосферу пробивається лише блакитний.
Немає коментарів:
Дописати коментар